ВИДІЛЕННЯ ПОЛІГІДРОКСИБУТИРАТУ З МІКРООРГАНІЗМІВ ТА СПОСОБИ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ ЯК БІОМАТЕРІАЛУ

Автор(и)

  • A. B. Прозор КПІ ім. І. Сікорського, Ukraine
  • O. O. Країло КПІ ім. І. Сікорського, Ukraine

Анотація

Серйозним наслідком стрімкого зростання виробництва та споживання пластмас у всьому світі є утворення великих обсягів використаних пластикових відходів. Згідно з останніми даними, опублікованими Plastics Europe, світове виробництво пластику в 2015 році досягло майже 322 метричних тонн. з річним темпом зростання 8,4%. Усі ці проблеми вказують на серйозну шкоду екосистемі. Біополімери або полімери, отримані з природних джерел, вийшли на ринок як екологічно чисті матеріали, що завдають мінімальної шкоди гармонії, що існує в екосистемі. Більшість біополімерів в даний час знаходять своє застосування в біомедичних сферах, упаковці, текстилі, споживчих товарах, сільському господарстві, автомобілях і транспорті. Один з матерілів, що використовуються для створення біополімерів, – полігідроксибутират. Полігідроксибутирати накопичуються в багатьох мікроорганізмах як сполуки, що накопичують енергію та вуглець, в умовах обмеженого надходження поживних речовин. Ці речовини є біологічно розкладаними полімерами, які можуть замінити полімери, отримані з природніх копалин.

Посилання

R. A. J. Verlinden et al. Bacterial synthesis of biodegradable polyhydroxyalkanoates. Journal of Applied Microbiology. 2007. Vol. 102, no. 6. P. 1437–1449. URL: https://doi.org/10.1111/j.1365-2672.2007.03335.x .

Z. Luo et al. Biodegradable Gelatin Methacryloyl Microneedles for Transdermal Drug Delivery. Advanced Healthcare Materials. 2018. Vol. 8, no. 3. P. 1801054. URL: https://doi.org/10.1002/adhm.201801054 .

A. P. Boskhomdzhiev et al. Biodegradation kinetics of poly(3-hydroxybutyrate)-based biopolymer systems . A. P. Boskhomdzhiev et al. Biochemistry (Moscow) Supplement Series B: Biomedical Chemistry. 2010. Vol. 4, no. 2. P. 177–183. URL: https://doi.org/10.1134/s1990750810020083 .

S. Sreedevi, et al. Bioplastics: Advances in Polyhydroxybutyrate Research. Advances in Polymer Science. 2014. URL: https://doi.org/10.1007/12_2014_297.

J. M. Luengo et al. Bioplastics from microorganisms. Current Opinion in Microbiology. 2003. Vol. 6, no. 3. P. 251–260. URL: https://doi.org/10.1016/s1369-5274(03)00040-7 .

Du C., Webb C. Cellular Systems. Comprehensive Biotechnology. 2011. P. 11–23. URL: https://doi.org/10.1016/b978-0-08-088504-9.00080-5.

O. Elezi et al. Food Additive Lactic Acid Production by Immobilized Cells ofLactobacillus brevison Delignified Cellulosic Material. Journal of Agricultural and Food Chemistry. 2003. Vol. 51, no. 18. P. 5285–5289. URL: https://doi.org/10.1021/jf0262211 .

E. Grousseau et al. Impact of sustaining a controlled residual growth on polyhydroxybutyrate yield and production kinetics in Cupriavidus necator. Bioresource Technology. 2013. Vol. 148. P. 30–38. URL: https://doi.org/10.1016/j.biortech.2013.08.120 .

Plastics – the Facts 2016. An analysis of European plastics production, demand and waste data. PlasticsEurope. URL: https://plasticseurope.org/wp-content/uploads/2021/10/2016-Plasticthe-facts.pdf.

M. Pontailler et al. Polymer-Based Reconstruction of the Inferior Vena Cava in Rat: Stem Cells or RGD Peptide? M. Pontailler et al. Tissue Engineering Part A. 2015. Vol. 21, no. 9-10. P. 1552–1564. URL: https://doi.org/10.1089/ten.tea.2014.0254.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-05-22